Спека розпочалась близько шостої,
Розмішана з чаєм й календарним відліком.
Під сірим паркетом із дотиком босої,
Що ніжно ступає повітряним місяцем.
І руки свої загортаючи в папороть,
Торкались чола його в ажурному світлі.
Будуваличовни йому в підсвідомому вимірі,
Розгортали міста без кордонів і жителів.
Й зацвітали сади з-під сухого асфальту,
У квартирах, де спали приручені квіти.
І в рожевому небі витав запах ладану,
Розливався в кімнаті й цілував йому шкіру.
А під ранок звучала невинності музика,
Розкидала на місто проміння і персики
І зникали міста, залишаючи істини,
Відцвітали сади забираючи всесвіти.
І обличчя його наповнялось самотністю,
Коли він просинався в холодному березні,
Залишав її образ, забував її руки
І розмішував з чаєм календарні окрестності
І ховав своє тіло у запахи ладану,
Загортав теплий вечір у квітчасті простині.
Повертаючи сон свій про місто і музику
В тонкі пальці його вінтажної босої
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265569
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2011
автор: Червона Парасолька