Згасла паланка.
Аж раптом
З погорди
розсипались зорі.
Ширіли
крилаті хребти -
нам плечі
спускались під воду.
Зі спраги
згоріти. В кортеж
увійдуь фаетони.
А як уже тонеш,
то лід проклинай свій,
що плавиш.
І заприсягнись,
що іскру
бергетимеш крізь попіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265671
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 18.06.2011
автор: Бука