На переломі вкрадених молитв
Стояли з тобою, як чужі,
слова летіли наче крик,
Твої мої, пекуча мить.
Ти незворушливо стоїш,
Лиш сльози видають тремтіння.
Я кричу:"хочеш, менге ріж!"
А ти чужа, моє кохання...
На фоні чорноти палаєш
Гнів, ненависть пустота,
Я не хотів, щоб ти дізналась, знаєш,
З*їж мене, ця пустота!
Стояли довго, аж до ранку,
ти посміхнулась на світанку
І мовила до мене слово:
"Хоч їй не зраджуй, Вово!"
Пішла. І не почула правди,
Що то було моє минуле,
Ти знаєш, що люблю тебе я,
Та всеодно ти мене не чуєш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265834
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2011
автор: Voronov