Цей біль проймає до кісток,
Цей біль душі моїй знайомий
І я,відірваний листок,
Лечу за вітром в невідоме.
Ці вікна,що ведуть у сад,
Росою вмившись,аж голосять
І кличуть нас туди,назад-
А там лиш осінь,осінь,осінь...
А там,в покинутім саду,
Така печаль,така розпука!..
І я в багрянці тім бреду,
Горю в своїх душевних муках...
Отак і листю між гілок
В осіннім золоті згорати...
Якби ж то можна,як листок,
Від серця спогад відірвати!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266009
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.06.2011
автор: Наталя Данилюк