Ти приходив і падали мури,
оборонні споруди щезали,
білим килимом із азалій
у мені проростала мудрість.
І губився сміх на вокзалах,
як фатально гублять обручку
і дверима гримають рвучко
по собі лишаючи спалах.
Ієрогліфи-закарлючки
вимальовую на папері...
що робити мені тепер і
як уникнути всіх незрУчних
та кривавих падінь імперій?
щоби нам не забракло фарту,
як поставим долю на карту
і не втримаємося перед
тим, як нас поведуть на страту...
Ти приходив. Зникали стіни.
Надто втрачені і пусті ми,
Щоб сьогодні так помирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266150
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2011
автор: Ляля Бо