Повний ззовні, порожній із середини,
Ще молодий, та пробиваються сивини.
Очі дивляться байдуже навкруги,
Повні болю, та невтримної туги.
І мовчання тишею кричить,
Мов ридання, накотилися на мить.
Мить та все одразу і пройшло,
Так неначе нічого й не було.
Знову дивиться довкола так байдуже,
Серце захворіло, щось б’ється не дуже.
Так неначе хоче зупинитися,
І у землю по глибше заритися.
Далі йде порожній чоловік,
Хоче вкоротити собі вік.
Бо набридло жити в порожнечі,
Та не треба знати це малечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266195
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2011
автор: Линник Анатолій