Примариться ж таке чомусь, присниться…
А наче все давно вже відійшло.
Та серце в грудях, наче болю птиця,
Затріпотало гордощам на зло.
Примариться ж таке… в сиру погоду,
В неясну днину і гірку сльоту,
Що він мене за розум, не за вроду
Зумів пізнати й витерти сльозу…
Приснилося ж мені таке у яві,
Що він чекав мої бажані очі...
Примарилося. Що ж… не брак уяви,
А брак моїх надвідчувань пророчих…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266263
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2011
автор: Троянда Пустелі