У дзеркалі вечірнього дощу
Не видно твоїх стихлих кроків.
Їхньої мапи непримітний слід
Десь загубивсь у лабіринті років.
Десь там, у п`янім мареві ночей,
Дивних світів і снів з туману,
Розмилась й синь твоїх очей.
А смута виросла густим бур`яном.
Щоночі до світання скаженіло рву
З самого серця те густе коріння,
Щоб з променем весіннім не зійшло
Кохання більше згубного насіння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266284
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2011
автор: Мірра Луніч