Моє серце небо стискає громами
І словами відбивається у вухах
Що же сталося таке між нами?..
Мовчимо, не кажеш. Слухай!
Докричатися не можу. Слабну...
Венами пульсує біль у скронях.
Перекреслюєш все те, що прагну,
Відштовхну, і не тримай долоні.
Кидай словами, мов камінням,
І капай сльозами, як кислотою,
А опісля цього настане жаління
І примирення наше з тобою...
Не вперше, вдруге, навіть не вдесяте,
Зв’язки, мов кола прокляті, замкнені,
І все почнеться заново, зі старту.
Мої вершини ще тобою нескоренні...
2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266343
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Litera