Як легко йти поміж колючого гілля...
і відбирати силу в буревію...
і запросто черпати світ з його кінця.
Усе те...не проблема. Лиш не вмію
у долі впертої твої віднять сліди.
Твої долоні, знаючи, вивчати.
Тебе привласнити! Нехай горять світи,
де ми не разом. Виламаймо ґрати!
Взірвем країни, де відлуння самоти!
Застелимо вітри собі у змову
як полотно...в гаптовані дощем сади.
Там ми себе знайдем ЖИВИМИ знову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266346
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Маріанна Вдовиковська