Самотній вовк загнаний у клітку
Одинокий вовк- потрапив у капкан
Самотній вовк,закохався в квітку
Отримав найтяжчу із можливих ран!
Він думав,що ніколи і нікого не боявся:
Без вагань дивився на муки ворогів і їхню кров...
Колись давно він з смертю грався,
Тепер же з ним гралась Любов!
Це почуття було новим для нього:
Воно вбивало відчай,малодушність,злість
В хижій душі,де де не було нічого вже святого
Квітка проклала між небом і любов*ю міст.
Міст до Сонця,зоряний міст у вись-
Це посмішка неба,ключ вічності
Душа не хоче назад,не хоче вниз
Вона летить до тебе в обійми ніжності..
22 червня 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266445
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Той,що воює з вітряками