БУТІК МРІЙ (частина десята)

Місця  за  столиками  були  закріплені  за  допомогую  табличок  з  іменами  гостей.  Ольга  помітила  що  ще  нікого  не  запрошували  до  столу  підійшла  до  Анни  і  запитала  її  прізвище.  Анна  здивувалась  такому  запитанню  але  відповіла.  Проводячи  поглядом  господарку  свята  вона  помітила  що  та  забрала  з  центрального  стола  табличку  і  переставила  на  інший,  а  табличку  з  того  стола  поставила  на  центр.  Ольга  зробила  маленьку  хитрість  щоб  сидіти  за  одним  столом  з  новою  подругою.
Після  того  як  шеф  проголосив  вітальну  промову  гостей  запросили  до  столу.  Олег,  будучи  не  в  курсі  про  маленькі  жіночі  хитрощі,  був  дуже  здивований  коли  виявилось,  що  він  сидить  за  одним  столом  з  шефом,  і  не  просто  за  одним  а  прямо  навпроти  нього.  Що  вже  казати  про  здивування  головного  бухгалтера  фірми  -  жіночки  років  сорока  п,яти,  досі  незаміжньої  -  з  тих  про  яких  кажуть  -  чоловік  у  спідниці  -  її  місце  виявилось  не  за  тим  столом  де  вона  очікувала  але  часу  з,ясовувати  щось  вже  не  було,  всі  гості  вже  сиділи  за  столом.  Анна  була  навпроти  Ольги,  чоловік  навпроти  шефа.  Кілька  келихів  французського  вина  і  розмова  почала  набирати  обертів.  Жінки  говорили  про  своє,  а  шеф  почав  розпитувати  Олега  в  якому  відділі  він  працює,  і  що  б  він  хотів  би  там  змінити.  Олег  був  керівником  середньої  ланки  -  він  очолював  відділ  збуту  автохімії  у  фірмі  яка  займалась  всім  асортиментом  середньостатистичного  автомагазину,  але  це  не  заважало  йому  досконало  знати  решту  сфер  діяльності  фірми  і  у  своєму  відділі  досягти  пристойних  результатів  -  тому  розмова  вийшла  плідною  і  цікавою  і  для  Олега  і  для  шефа.  Останньому  настільки  сподобались  пропозиції  та  ідеї  Олега,  що  він  запропонував  йому  посаду  комерційного  директора  філії.  По  перше  -  це  була  змога  довести,  що  він  здатний  втілити  свої  ідеї  в  життя  -  по  друге  для  цього  не  треба  було  переходити  комусь  дорогу  -  про  те,  що  комерційний  директор  їде  в  столицю  на  підвищення  всі  дізнались  лише  на  бенкеті.
Поки  чоловіки  були  зайняті  жінки  теж  не  нудьгували  -  тема  була  навіть  дуже  неординарною  як  для  бесіди  за  вечерею.  Захопившись  розмовами  про  одяг  і    косметику  вони  непомітно  перейшли  на  пікантну  тему.  Вони  навіть  присунулись  ближче  одна  до  одної    -  заговорили  про  методи  епіляції,  креми,  станки,  електропристрої  і  Ольга  настільки  захопилися  що  вмрішила  продемонструвати  Анні  наскільки  в  неї  гладенька  шкіра  і  доторкнулася  під  столом  своєю  ніжкою  до  ніжки  Анни.  Мабуть  методи  епіляції  були  вдалими  у  обох  -  тому,  що  обидві  жінки  відчули  незвичну  досі  наслоду  від  того  дотику,  від  несподіваного  задоволення  у  них  у  обох  одночасно  з,явилась  загадкова  посмішка  на  вустах.  Їх  погляд,  говорив  сам  за  себе  -  цей  невинний  дотик  був  приємний  їм  обом.  Настільки  приємним,  що  Ольга  зробила  це  ще  раз,  тепер  її  ніжка  знала,  що  робила  а  Анна  навіть  поворухнутись  не  могла,  вона  не  мала  сили  навіть  дихати,  так  приємно  і  водночас  лячно  було  їй.  Ситуацію  розрядив  шеф  -  він  оголосив  перерву  на  танці.  Анна  була  йому  дуже  вдячна  -  ще  мить  і  її  серце  зупинилося  б.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266473
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Ledy WinD