Зупинитися в онімінні... Відчути, що боляче:
Душа змагається з літом лиш сам-на-сам.
Відчути до реальності... Побачити, ніби поруч.
Постаратися дати раду отим думкам.
Розібратися. Заспокоїтись... Не виходить - берусь за ручку.
Як же близько, чомусь так зайомо...
Думки і душа - найвище значення,
А ти спробуй пройти по ньому.
Без остраху, ручкою провести Долю,
Та все по лінії, без кроку фальшу,
Здмухнути пил часу, що не лягав а ньому
І так хотів прикрити собою Душу.
... У безвісті, між думками... - уже дифузія.
Відсіяти слово? - Потрібен магніт.
І знов розлетиться найреальнішою ілюзією
Ненаписаних ще віршів яблуневий цвіт...
І знову: стараюсь дать раду своїм думкам.
Відчуваю більш, ніж реальне, і бачу усе, ніби поруч.
Душа кличе Душу... Мовчить сам-на-сам...
А рідко коли хто
просто загляне в очі...
І лише один
на півжиття
Зможе відчути.
Чому тобі справді боляче...
19.06.11 22:50
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266496
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.06.2011
автор: Аліна Шевчук