Жіноча доля....як її збагнути?
Серед анафем й коронацій. Та жива!!!
Незламна і гнучка, хоч вітер лютий!
З клеймом гріха. Іконописна і свята.
Вона... Бо жінка! Вголос і про себе
читає молитвИ, коли усе мовчить...
Возноситься закохана до неба,
бо у коханні її сонячний зеніт.
Із м'якоті солодких абрикосів,
що стигло розкололись в мріях поміж хмар,
Вона у ніжній пелені підносить -
заслугу називатись жінкою... Це дар!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266532
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Окрилена