Переклад вірша Костянтина Фофанова
Із докором гірким, глибоким
я на її портрет дивлюсь
за сон безумства і пороку,
за проминулу повість злюсь.
Я знов страждаю і кохаю.
ОбрАза й досі ще болить.
Вона ж байдуже спогядає,
і, як тоді, лише мовчить.
Прикутий випадком до неї
очей не можу відвести.
В її мовчанні щось таємне
і пам’ятне хотів знайти.
---------------------------------
Фофанов Константин
Исполнен горького упрека
За злую повесть прежних лет,
За сон безумства и порока,
Я на ее гляжу портрет.
Я вновь люблю, страдая страстно,
И на меня, как в день обид,
Она взирает безучастно
И ничего не говорит.
Но к ней прикованный случайно,
Я не свожу с нее очей...
В ее молчаньи скрыта тайна,
А в тайне – память прошлых дней...
(1886)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266534
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 23.06.2011
автор: Віктор Ох