Я на її портрет дивлюсь

Переклад  вірша    Костянтина  Фофанова

Із  докором  гірким,  глибоким
я  на  її  портрет  дивлюсь
за  сон  безумства  і  пороку,
за  проминулу  повість  злюсь.

Я  знов  страждаю  і  кохаю.
ОбрАза  й  досі  ще  болить.
Вона  ж  байдуже  спогядає,
і,  як  тоді,  лише  мовчить.

Прикутий  випадком  до  неї
очей  не  можу  відвести.
В  її  мовчанні  щось  таємне
і  пам’ятне  хотів  знайти.

---------------------------------

                 Фофанов  Константин


Исполнен  горького  упрека
За  злую  повесть  прежних  лет,
За  сон  безумства  и  порока,
Я  на  ее  гляжу  портрет.

Я  вновь  люблю,  страдая  страстно,
И  на  меня,  как  в  день  обид,
Она  взирает  безучастно
И  ничего  не  говорит.

Но  к  ней  прикованный  случайно,
Я  не  свожу  с  нее  очей...
В  ее  молчаньи  скрыта  тайна,
А  в  тайне    –  память  прошлых  дней...  
(1886)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266534
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 23.06.2011
автор: Віктор Ох