Пожовкле листя вже зів'яло,
І дощ нестримно моросить,
А ти його тоді кохала,
Наївно дивлячись у вись,
Дивилась ти на його руки,
На безтурботний ніжний сон,
І у душі вигукувала звуки,
Які складались в унісон,
І ще раз ти себе картала,
Чому довірлива була ?
Його тоді ти ще не знала,
Але спокуса догора...
Спалила твоє юне тіло,
І попіл... Залишки костра...
Такі незнані тобі досі,
Приємні нові відчуття. ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266536
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: alex86