ЛСД *

Я  відчинила  очі  у  марному  сподіванні  знайти  когось  вдома.  Нікого.  Я  шкірою  відчула,  що  щось  не  так.  Відбулась  якась  зміна.  Торкнулася  двома  пальцями  (помаранчевим  і  жовтим)зап’ястя.  І  завмерла.  
-  Ні,  ні,  будь  ласка,  не  прибирайте  мого  посуду,  я  іще  посиджу.  Ви  не  проти?  Вільних  місць  тут  іще  багато…  Так,  так,  нехай  той,  -  як  ви  кажете?  –  Світ  підсідає,  тільки  хай  він  не  п’є  пива.  Не  зовсім  приємно  нюхати  чужі  проблеми,  коли  маєш  купу  своїх…
Я  торкнулася  зап’ястя  і…  не  відчула  нічого.  Пульсу  не  було!  Невже  я  померла?  Але  ж  мене  все  ще  обслуговують  у  моєму  рідному  домі  –  публічному  кафе…
Світ  присів  поряд  (навпроти  мене)  із  бокалом  пива.
-  Я  ж  просила…  -  незадоволено  прошепотіла  я,  опустивши  своє  волосся  в  чашку.  Щоб  чай  натягнувся,  як  із  одноразового  пакетика.
-  Я  теж  хочу  такого  чаю,  як  у  вас,  -  промовив  Світ,  дістав  цигарку  і  закурив.
Я  закашлялась  і  скривила  свої  губи.
-  Все  буде  добре,  ти  ж  знаєш,  -  сказав  Світ.  Він  до  біса  гарно  вміє  курити!  –  Ти  ж  у  себе  вдома,  тож  почувайся  так,  як  ВДОМА!!!
Я  скорчила  милу  посмішку.
-  Ти  не  любиш  посміхатися,  -  помітив  Світ.
-  А  ти  не  любиш  чай,  -  сказала  я.
Мій  співрозмовник  загасив  свою  цигарку  в  моєму  чаї.
-  І  в  кого  ти  така  вдалася?!!
Я  підвелася.
-  Та  сиди  ти…  Сиди.  Куди  підеш  з  дому?  Ти  ж  живеш  в  мені,  -  прошепотів  Світ.
Я  сіла.
-  О,  до  речі,  в  мене  нова  удосконалена  пряма  кишка!  –  посміхнувся  він.  –  Японці  подарували.  Хочеш  покажу?
Я  відвернулася.
-  А  ти  мені  не  зраджуєш  з  іншими  світами?
Я  відчула  певний  дискомфорт  і  відповіла  з  посмішкою  на  вустах:
-  Я  не  вірю  в  інопланетян.
-  І  дарма,  -  зареготав  Світ  і  випадково  рукою  змахнув  свій  напівпустий  бокал  на  землю.
Миттю  з’явилася  офіціантка.
-  Я  зараз  викличу  адміністратора!  Ви  заплатите  за  все!!!  –  кричала  вона,  але  чомусь  на  мене.
-  Гей,  я  тут  ні  до  чого!  Це  все  Світ!  –  марно  виправдовувалася  я.
Винуватець  дійства  лише  посміхнувся  і  сказав:
-  Все,  бувай,  люба.  Мушу  йти.  Ти  заходь,  якщо  що.
І,  залишивши  чайові,  Світ  пішов.
Чи  я  пішла.
Зі  світу.                                                                                                                                                                              
                           До  17:19  4.07.09р.      
                                                                                                                                                                                     
     *  Ліжко,  Сон,  Дім.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266621
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Вікторія_Ікрова