Спостерігаємо, як старіє
і вмирає день.
Як руйнується ніч
від крику півня.
нема коли гратись.
я хочу тебе тут і зараз,
прямо на цій планеті,
під цією країною.
Ми мовчатимемо шелестом рук,
клацанням губ об спину,
кроками вниз -
шосе твого тіла
я майже зомліла.
Вирвати і викинути.
Так легше жити.
не буде інфаркту, аритмії.
я хочу, щоб воно зупинилось
якомога пізніше.
Я хочу бути з тобою.
Просто бути.
Знати, що існую в світі -
а, отже, в тобі.
Спостерігаємо, як народжується день
із криком
півня.
Забуваємо на мить,
що всі ми повільно помираємо
від кисню.
Нарешті лягаємо спати,
щоб ожити,
коли помре
день.
2:00 a.m.
19.06.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266624
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Вікторія_Ікрова