П'яним дощем
лопотіло у вікна літо,
свіжо трава запахла,
змивши із себе пил,
небо світило, неначе
діряве сито –
сонцю ховатись в ньому
не вистачало сил.
Грім гуркотів далеко
і лаяв зливу,
пристрасть між них кипіла
стрілами білих вогнів
я усміхалася літу,
чомусь щаслива,
громам, блискавицям, дощу,
поміж спеки днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266635
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Адель Станіславська