Сіетл пахне свободою.
Сном. Мрією. Дощами, які це змивають. І дощами, які очищують.
Сіетл пахне як ніяке інше місто.
Шматочки пам яті відтворюють мене у запаху цього міста.
Сіетл пахне любов ю. Гашишом і зрадами.
Щоразу щипАю себе, чи я справді тут. І коли прокинуся.
Сіетл пахне піснями Кобейна. Дорогими віскі і ще якимись алкогольними напоями.
Сіетл пахне безтурботністю. Кілометрами. Імейлами. Поезією.
І знову дощами.
Після яких пахне вологим повітрям. Вулицями різними.
Пахне солодкими фільмами і виставкою Фріди Кало.
Шаленістю, крадіжками, судами.
Дуже пахне водами, особливо соленим морем.
Рибою. Чи брудними жінками.
Усмішками!
Навколо багато зелені.
Шкода, що я не вмію малювати. Я б відтворила цей запах дерев на полотні.
Місто, в якому себе любиш і хочеш у себе себе мати. В якому ти інша, - легша!
Місто, в якому хочеться жити і скучати за рідними, за домівкою, за Чернівцями.
Останнні теж мають запах. Спогади. Буковина пахне затишністю. І університетськими стінами. Словами кожного друга.
Київ не пахне. Бо запахів прісняви я не чую.
Цікаво, як пахнуть Піренеї чи наприклад Барселона.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266652
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2011
автор: Tania Kyrylenko