блискавка грає в класики,
класику випльовують навушники
і кожен будинок пахне вимушеною молитвою.
Я бачила як хтось копав собі могилу,
уявляючи обійми юної циганки і короля блазнів.
Я відчувала як чиїсь руки відкидали землю
і вривались в мою темну кімнату,
щоб більше ніколи її не залишити.
Тут ніхто не жив
і не творив зовсім.
звідси ніхто раптово не йшов.
Тут лише знали,
що хтось погодиться на вічність тоді,
коли блискавка гратиме в класики
і на натягнутих електричних дротах
янголи заграють другу сонату Шопена...
ледь чутно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266678
Рубрика: Верлібр
дата надходження 24.06.2011
автор: Biryuza