Небесний зорепад,і небо сяє
Алмазами кохання і добра.
Холодна зірка лиш тобі моргає,
А ти зігрітись хочеш,та дарма.
Ти губишся у сяйві зорепаду,
Летиш думками у небесну даль.
І силует його зустрінеш радо,
Хоч він тобі подарував печаль.
Ти ту печаль змотала у клубочок,
І додала краплиночку добра,
Переплела волошками віночок,
Впустила в серце крапельку тепла.
І знову серце ожило,розквітло,
А з ним прийшло кохання чарівне
І стрепенулось від стрімкого вітру,
А він в країну щастя понесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)