Якось вирішив Грицько, що пора женитись,
Адже старим парубком не хоче лишитись.
Ліг під деревом у тінь думати-гадати
Яка ж йому дівчина буде пасувати?
Ганзя дівчина вродлива, проте норовлива,
В Галі вуха клаповухі, та й дуже сварлива,
Катерина некрасива, худа наче шкапа,
А Орися як сідає, то тріщить канапа.
Мирослава зависока, ходить наче тичка,
А сусідська Стефанида зовсім невеличка.
У Іринки криві ноги, ніс великий дуже,
А Оленка як сміється дуже лоба мруже.
А Маруся шепелявить, шуткувати не любить,
А Наталя дуже грізна, і не приголубить.
Всіх дівчат перелічив, жодна не підходить,
По характеру ніяка і зовні не вгодить.
Розтривожився думками, не може збагнути,
Як йому на світі та й без пари бути?
Думав й вирішив собі: хлопець я нівроку,
Гожий, добрий, роботящий,
Я не п’ю і не курю, дуже я путящий!
То нічого, що картавлю й двох зубів не маю,
Зате смішні коломийки гарно я співаю!
Ростом зовсім невеличкий – теж не є проблема,
А вженитись вряди-годи – от ото дилема!
Ні, женитися не буду, іще погуляю,
Бо немає тут такої, яку покохаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266830
Рубрика: Гумореска
дата надходження 24.06.2011
автор: Вікторія Гончарова