Ти розбила моє серце...
Кров поглинає свіжі рани,
А що буде коли я встану... ?
Хоч сил підвестися вже не має,
Але встаю, і міцно руку у кулак стискаю,
І душу я собі картаю...
У чому тут моя провина... ?
Що ти була немов дитина,
Наївний погляд... Ця картина,
Яку зрозуміти я не зміг...
Тобі потрібно море втіх,
Чи ти кохаєшся в речах... ?
Які тобі не поплечах...
Цю дивну тему у твоїх очах,
Цей пазл такий простий,
Але водночас загадково закручений сюжет,
З непередбачуваним кінцем сумних подій...
І ти у розпачі своїх дитячих мрій,
Прямуєш шляхом навмання,
І радієш як дитя...
Але для тебе щастя - це не я...
Тобі потрібні почуття... ?
Але ти йдеш у небуття,
Бо почуття - це є життя...
І не буде вороття,
Без переживань і каяття...
Це влучно сказані слова ?
©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2011
автор: alex86