Крізь хащі до вершини
Ступаю кволим кроком.
Похилі скали гір, -
Зриваюсь ненароком.
Крізь терни до зірок,
Ходи однак не стишу,
Протоптаних стежок,
В міжтрав’ї не залишу.
Крізь льодяний потік,
Плисти немов латаття,
Студено у думках,
Та у душі – багаття.
Босоніж по стерні
Ходити до нестями,
І тамувати крик
Веселими піснями.
І повз байдужі мури
Злітати – далі йти.
Не стримуючи волі
Єством всім – до мети!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266945
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.06.2011
автор: Вікторія Гончарова