Забута мов мить на щасливих словах,
І ковток той терпкий не розтане без дня.
Із неба зійде сама чорнота,
Незалежність - в неволі буття.
Бо вічно вогонь полонений пала,
Палючеє серце, де вічність згаса,
Що захища, тривожить, пам'ята!
Хто в тих кривавих війнах бився,
Відваги серце там пала,
За те, що ВОЛЯ ще НЕ ВМЕРЛА,
За те, що ВОЛЯ ще ЖИВА!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267031
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Stella