Я в решті решт дійшов до дому…
Як цуценя в сінях скавчу
Де я блукав:
– Це всім відомо.
Блукав я довго, до схочу.
///////////////////////////
Далекі Сузір’я нам шлють своє сяйво.
І в ньому надія, молитви слова.
Прислухайтесь люди.
Бо вам це не зайве.
Тирса, полова у вас в головах.
Птахи або квіти не ставлять рекордів.
І світ цей існує, завжди існував.
У вас замість мозку стоять реохорди,
Так хто все наплутав і все зіпсував?
Пихаються люди – Кмітливі істоти.
Страждають від чого, бо серця нема.
Було так завжди, і буде так доти:
- В комасі, травинці…
Себе не пізна.
………………
Один тільки дотик, і боляче птасі.
А що вже казати про бджолів – невдах.
Лелеки гніздо - на вашому дасі.
Життя наше – лезо. Усі ми в бинтах.
Не вітер повіє
і… жінка повія.
Не град його бив…
Що він вурдалак.
Зміст серця – це Бог
Є Бог – є надія.
Без сяйва зірок – навік кавардак.
**********
Далекі Сузір’я, вони ще нам вірять.
Цей Всесвіт існує. Завжди існував.
Комахи і квіти бажають довіри.
Мураха питає:
- «Хто дім зіпсував?»
……………………
Корисливі люди. Без серця істоти.
Є Рада Верховна. У нас, у людей.
Весь світ божевільний!
І буде так доти:
- Скриплять реохорди і хмари ідей.
Ох, грім пролунає, то буде вже пізно.
І хвилю високу Дніпро підніма.
Сердита та хвиля, і б’є в берег грізно
Наш Розум СОРОК…
- Ще гірш чим пітьма.
…………….
Як соромно, люди
Земля ще нас носить.
І сонечко сяє.
А ми що взамін?
Сидить депутат…
Колупається в носі
Упертий віслюк
А їх цілий загін.
PS.
Спільнота наша завжди спільна.
Ні! Не спіткає нас пітьма.
Сліпа природа – Божевільна,
(Бо електричества нема)
Бо струму 220 вольт нема!
***********
Оце так вправа для ума,
Для тих хто слухає:
- “В пітьмах”.
////////////////////////////////
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267037
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Гефест