У небесній палітрі лиш
Фарби сонячного проміння.
Ти ж в бажанні дощу не спиш,
Прокидаючись безупинно.
Ти згубила свій модний зонт
І босоніж стаєш у воду.
Затуманений горизонт
Не змаскує природню вроду.
До нестями кохаєш дощ!
Хоч з повік дріботить невпинно.
Він дарує жадану прощу
Поцілунком своїх краплинок.
Блискавично, неначе мить,
Пронесеться стихійна днина.
Хай дощем пролива, ряснить
Світ кохання в житті людини.
25-26.06.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267043
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Мурмаш