Туманом синім стелиться земля,
Осінній дощ шле прохолоду.
В далекім небі мерехтить зоря,
Самотній місяць дивиться у воду.
Зоря – це я , а місяць в мене – ти ,
Вода твій образ відбиває.
Шепчу в своїх думках прийди , прийди,
Та ти мовчиш , тебе немає.
Мій погляд, як далекої зорі,
Не в воду дивиться, на тебе.
Я сонцем усміхаюся тобі,
До серця прихиляю небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)