Пишу віршовану стихію,
Яка заблукала між світів,
Де їй між долями судилось
Зійтись у полум’яні дні.
Схрестились ночі між зірками,
Їм втіху Всесвіт дарував,
Стихії доля – карі очі,
Що знов забули про останнє лихо.
Пишу, забулась про примару,
Про мрії уночі казкові,
Прокинусь з першим
Шелестом сторінки...
Хмарина втіхи
Вмить розчиняється...
Мої загублені світи,
Моя віршована стихія....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267158
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2011
автор: Шабо