Пензлем свічки ґрунтую тишу
На нічному віконному тлі,
І, на докір за літо - пи́шу
Білі квіти на чорному шклі.
Срібно-синьою голкою інею
(Хай там зашпори у пучках!)
Пи́шу білу тендітну лілію,
І прожи́лки на пелюстках.
Скрізь церковне стоїть благовоніє –
На морозі, як в тумані́,
Уповні білий лик аргонії
Розпустився на соннім вікні.
Білим спомином, м’ятою-рутою
Засріблилось усеньке вікно.
І трояндою, кимось забутою,
І розтоптаною давно…
Як заквилить самотня хуга
Відчуттям неминучої драми –
Тебе збудить прозора туга
І притулиться лобом до рами.
У знемозі той докір терпіти
Ти дихнеш на холодне шкло –
І розтануть зимо́ві квіти,
Наче й зроду їх не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267271
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.06.2011
автор: Валя Савелюк