Молюсь Тобі, Святий мій Боже,
За доньку Вкраїну Твою.
І за нарід вкраїнський, тоже,
Тебе благаю і молю.
Ти возроди, Святий мій Боже,
На Вкраїні Святу Любов.
І возроди, і утверди, мій Боже,
Щоб на землі цій не лилася кров.
Прозри, Святий, сліпі зіниці,
Відкрий і вуха, і серця.
І дай напитися цілющої водиці.
Не відвертай від нас свого лиця.
Зціли Вкраїні серце й душу,
Уся і всю іі зціли.
Щоб не з країни, а в Україну хотіли,
Як в райський сад хотіли і цвіли.
Нехай багатою Вкраїна стане
Багатою на все, крім зла,
Нехай її краса повік не в’яне,
Молю, нехай не вкриє Україну мла.
Дай полюбити Україну так,
Як возлюбив її і Ти.
Постав на Україну святий знак,
Веди її до вічної мети.
Не залишай Вкраїну ні на мить,
Молю Тебе, Святий і Благий.
Збуди вкраїнський дух, нехай не спить,
Втамуй відвічну її спрагу.
О, земле! Україно рідна!
Твоя рілля від заходу до сходу.
Так будь же ти і хлібная, і плідна!
Твоєму роду хай не буде переводу.
О, Україно! Ненько рідна!
Калиново-вишневий рай!
Будь Божої Любові гідним,
Благословений край.
24.01.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267626
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.06.2011
автор: Лобов