Яка знадли́ва стежка на краю
У кручі, що над морем стрімголов!
Карає-мучить зболену мою
Свідомість, що хворіє на любов.
Якщо спуститись стежкою за кручу –
(Які ті відстані, і що та висота!)
Там зблисне сріблом наш струмок співучий,
Засяє бухта Лисяча, од сонця золота!
Там будем ми – хай поміж нами тінь незгоди.
Там будем ми – хай поміж нас полин і мед.
Там ми. Удвох. – Й колюча гілка глоду
Ночами стукає і проситься в намет.
Там ми! Удвох! – хай поміж нас незгоди…
Там ми! Удвох! – нехай полин і мед…
Там ми. – Й колюча гілка насолоди
Ночами стукає і проситься в намет!
…Дивлюсь на стежку – звабна і висока.
Вмирає серце відчуванням чуда,
Що там ти, там! – хай хижий і жорстокий,
Але,
як і тоді,
ще
не Іуда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267649
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2011
автор: Валя Савелюк