Наче й нічого нема, лиш мої молитви,
але й ті як слід не промовлені, без благань.
Річищем снів і яви пропливи,
човником стань.
Тільки не треба вітрил, рожевих принад,
як до мене будеш пливти - почепи білі.
Дощ налаштуй і град на свій лад
справжніх, бо вільних.
Анголе мій, мої бажання такі земні,
тому про них не варт говорити всує.
Краще мовчи, та не кажи мені ні...
Анголам тиша пасує.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267691
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2011
автор: Ляля Бо