Мені здавалось я лиш жертва часу..
Байдуже загороджена від світу..
Сприйняла свою дійсність за прикрасу..
Життя за узагальнену освіту..
Мені хотілось падати на дно..
Побігти між дерева і нечутно..
Тікати геть..щоб було все одно..
Мені тут тісно..боляче і нудно..
Мені хотілось йти чужим життям..
Сміятись і впиватись в чуже горе..
Шукати щастя в урнах зі сміттям..
І кожен червень їздити на море..
Мені хотілось вічно і без сліз..
Так примітивно жити до ста років..
Щоби весь бруд що венами проліз..
Порозчинявся вщент за кілька кроків..
Мені хотілось щастя на мільйон..
За необачно кинуту монету..
Хоча б для себе все ж посісти трон..
В своєму щасті після свого ж злету..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267729
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2011
автор: Ірина Гнатюк