Шукаю себе…
Ім’я моє забуте шамотить беззубий всохлий кущ.
Його вузли зав’язані на пам’ять
Розкажуть не одну легенду…
Йду до себе…
Моє ім’я забуте несміло викаже скавчанням дріт
тролейбусний, чіпляючись за ніч,
Рахуючи стовпи, немов зарубки…
Живу давно…
Загублена в світах,
На поверхах,
В безсонних звалищах думок…
І сновидою, п’янючою від келиха нічної прохолоди
Залізу в сон до тебе, щоб намацать всі твої скелети,
Заховані у вірну шафу, між тисячі відімкнених шухляд…
У світ попід подушок зазирну.
Хоч в мить відвертого і по дитячому простого сну,
Коли всі щиро посміхаються своїй найбільшій таємниці,
Прошепочи моє ім’я прадавнє!
Шукаю себе…
Забрідаючи на сталеві кордони електричних дротів,
Які щосекунди світ межують на день і ніч…
Блукаючи втрачаю всі позначені на карті віхи,
І лише пам’ятаю дощ, який постійно заганяє в ліжко…
Долоні я немов листи читаю, шукаючи у древніх Фоліантах
Своє загублене ім’я,
Яке б знайшлося поруч із твоїм…
Просочені мої дороги часом.
Вирізьблюю підборами позначки,
Аби тобі, коли настане час, було відомо де мене шукать!
...ось вулиця з моїм ім"ям у вікнах...…
30.06.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267804
Рубрика: Верлібр
дата надходження 30.06.2011
автор: gala.vita