Вже давно третя ночі. Здавалось б така змучена, а заснути не можу. Закриваю очі і перед очима ти. Але не такий як завжди. Тепер ти насуплений, гордий і байдужий. Більше не дивишся на мене закоханим поглядом і не цілуєш як раніше. Тому що тобі все рівно. Гра закінчилась. Саме та гра в почуття яку почав ти. Бачив що ти мені подобаєшся і зловив як пташку. Зачинив, обмеживши собою. Куди б не глянула, ти всюди. І навіть зараз здається що чую твоє дихання. Таке рівне і безтурботне. Таке як і твоє життя. Ти ж ніколи нікого не кохав. Я тобі в якійсь мірі заздрю. Що не знаєш як болить серце від любові. Не знаєш що таке сльози і самотність. І що таке кохання. Справжнє і велике, таке яке долає все. Ти нічого не помічаєш і робиш вигляд що не розумієш. А насправді тобі набридло. Надоїло дивитись в одні і ті ж очі і цілувати мої губи. А на них все ще твоє ім’я. І слово «люблю», яке не скажу тобі більш ніколи. Колись ти зустрінеш мене і згадаєш все. Але буде занадто пізно. Я мушу вирватись з твого полону. Я вільна і ніхто мене не зупинить. Ти думав що зламав мені крила? Я буду падати і повзти, але вирвусь на волю. А ти можливо й ніколи не отримаєш того, що давала тобі я. і тільки пам'ять ніколи не зітре спогади. Вони житимуть в тобі вічно. Тобі все рівно… А я ще досі тебе кохаю…Безмежно кохаю….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267843
Рубрика: Нарис
дата надходження 30.06.2011
автор: seule_fille