збирала вишні,
ягоди,
рубіни живі...
рясні краплі
загуслої крові - в тіні,
а у сонячному
промені
темно-червоно-прозорі,
міняться і ряхтять,
як пі́слягрозові
липневі зорі
задивилась,
задумалась,
замилувалася,
захопилась,
забула жадібно,
що вишня моя,
щедрая -
матінка многодітна:
беззахисна,
безкорислива,
як Чаша Грааля
з найтоншого кришталю –
крихка і тендітна
відчахнула гілку –
саму́ верхівку
зелену,
живу,
залиту рясно
рубіново-стиглими
краплями
Христової Крові –
ягід роя́ми:
боляче, соромно,
совісно й гірко,
наче з необережності,
свавілля дитячого,
необачного,
невдячного –
образила маму
знаю! знаю!
мама любить мене
і все пробачить
бачить, бачить,
що мовчу
з викликом впертим,
вигадую собі
виправдання вагомі,
але це на поверхні,
а в глибині –
так нестерпно
важко мені:
прилипла до серця
жарина гаряча –
палить, пече
і навзрид
безутішно плаче
вибач
необережність
жорстоку мою,
непоправную,
вишне моя,
прости
...мамо,
і ти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2011
автор: Валя Савелюк