Я щаслива, що тут в Україні,
Ти з любов'ю дав місце й мені.
Тут, у цій благодатній країні,
Спливли радісні дні і сумні.
Але все ж щиро вдячна я Богу,
За мені подарований рай.
Із любов'ю вказав Ти дорогу,
Припровадив мене у цей край.
Щоб була не рабою, а вільна,
Як голубка у вишині,
Життєдайну і хлібосольну
Україну Ти дав мені.
Ці моря, і долини,й кручі,
І вишневі рясні сади,
Найщедрішую землю родючу –
Дав з любовію на роди.
А гаї, а ліси, а діброви,
А калину, мов діву ясну,
І святу українською мову,
Що прокинулася від сну.
Подарив розмаїття прекрасних,
Найдухмяніших квітів і трав.
І хліба, немов сонечко ясне,
Із любов'ю Ти щедро дав.
Я безмежно Тобі вдячна, Боже,
За усе, що мені Ти дав.
За любов і за мудрість тоже,
За завіт, що зі мною склав.
30.09.2007
Любов Павлюченко
Кіровоград
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268114
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.07.2011
автор: Лобов