Дорога стелиться безкрая,
Згубився десь дороговказ...
За мить до прірви - мов торкає
Крилом незримим янгол нас.
У прірву рано ще зриватись,
Допоки в серці є вогонь,
Зринають рими в нім крилаті
І дух не знає перепон.
Хоч від біди ідем до скрути,
Гірчить реальність, як і сни,
Слова любові прагнем чути,
Як звуки лагідні весни!
Душа кохана, озовися,
І поділись своїм теплом!
Нехай радіє янгол в висі
І ніжно пестить нас крилом...
Нерозумінням світ карає,
Лишає в серці біль образ.
Та в вічнім прагненні до раю
Знайде душа дороговказ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268257
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2011
автор: валькірія