Час минає
краплями,
земним тяжінням
майстерно
виточеними.
Краплями
східної жорстокості
витонченої
падають
на знівечені груди
важкі секунди.
Жерці теокаллі
найлютішого
із жертвоїдів,
жартуючи,
вигнули моє тіло
пружним луком
на осклизлому
жертовному камені,
посміхнулися
одне одному
і мені
зміями лукавими,
змовницькими гадюками.
Взяли до рук
гострі ножі.
Єдиний
відточений рух –
що ж ви робите?! –
розсікли грудину.
Запустили жадібні
кисті свої
у палаючу болем нестерпним
розчахнуту середину.
Учепилися в серце
живе
і вирвали з тіла.
Коли ти сказала, що любиш –
Такого хотіла?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2011
автор: Валя Савелюк