Голубці обрізали крила,
Голубка ридає від болі,
Пропала свобода і сила,
Вмирає занедбана доля.
Не вірить нікому нещасна,
Боїться людей, утікає.
У парку під деревом гасне,
На щось невідоме чекає.
І раптом, на небі, у хмарах
Відчув це страждання Ангел.
Як вітер спустився в чарах,
На булих конях туманних.
Узяв на руки бідненьку,
Поніс у світи надії,
Щоб серце згадало неньку,
Душа занурилась в мрії.
Спросоння голубка злетіла
У Всесвіт живої любові,
Бо щастя її забриніло
На вічній, окриленій мові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268301
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2011
автор: dovira