Відпусти мою руку,
Не бійся,
Не втечу поміж зорі від тебе.
Не проси мене поки: «Залишся!».
В самоті перебути я хочу.
Зазирнути в середину себе,
І пізнати усе до останку.
Я вилущую біль помаленьку.
Це його, не моя забаганка,
Це ж його струна рветься.
Це ж його шалена швидкість,
Не лишає тобі місця,
Це ж його примхлива вдача,
Затопила мене по вінця,
Затопила мою волю.
Я вилущую біль по краплі,
Я знайомлюсь з його обличчям.
Чи він ворог мій? Можливо.
Він привів за собою відчай.
Він проник у мою думку.
Він шукає собі самовираз,
Як шукав його на полотнах.
Ти вже бачив його у музеях,
Що ховають в собі його запах..
Він закутий тепер у шедеврах.
Познайомся тепер особисто.
Привітай же його як друга.
Він моя нероздільна ємність,
У якій надвисока напруга.
Що ж, вітаю в моєму клубі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268366
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2011
автор: Sundreen