Морок, морок, морок
І густий туман.
Років більш ніж сорок
В краї цім обман.
Мороком все вкрито,
Нічого не видно.
Білим чорне шито,
Не видно і стиду.
Стид десь заблудився,
І совість пропала.
Чи с туманом злились,
Чи, як сіль розтали,
Мов би й не бували.
І блукаєм у тумані,
Як сліпі котята.
І звиклися із обманом,
Із гріхом проклятим.
Хочу, щоб пройшов туман,
І прозріли очі,
Щоб загинув злий обман,
А ти цього хочеш?
Хочу, щоб вивчали
Всі слова пророчі,
І, щоб, Істину пізнали.
А ти цього хочеш?
Хочу усі ночі
Бачить сни пророчі.
Себе Богу приурочить
А ти цього хочеш?
Чи багато з нас захоче,
Найближчої ночі,
Глянуть Богу очі-в-очі?
А ти цього хочеш?
Чи багато є охочих
Правду сказать в очі?
Істинно слова пророчі.
А ти цього хочеш?
Чи ми, як ті фарисеї,
В праведній кереї?
Всі пройдешні дні і ночі
Замазуєм Богу очі.
Тому і пройдені століття,
Стид і совість, як лахміття.
06.10.2003
Любов Павлюченко
Кіровоград
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268446
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.07.2011
автор: Лобов