Горю-згораю, лечу безтямно
Наче метелик на твій вогонь,
Ковтками спраглими п*ю кохання
Нектар солодкий з твоїх долонь.
А доля грає свої сюжети
І світ летить, як швидкий вагон,
Стирає пам*ять чужі портрети,
А нас, як завжди, стріча перон.
Чекання вперто моргає оком :
Ми знов на різних кінцях доріг
І мить розлуки сміливим кроком
Приходить жити на мій поріг.
Тому, можливо, й момент стрічання
Таким щасливим вогнем горить?
Ти мовчки в погляд вплети бажання -
Його впізнаю в очах твоїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268792
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: Просто Тетяночка