Миколі Удовиченку
Он та верба... Яка розкішна крона!
Ох і цвіте ж. А пахне -- як в раю!
Природа за прамудрими законами
Живе в моїм потоптанім краю.
Усе цвіте. А ця -- немов з одчаю.
Вже так квітує, мов під нею джерело.
Розкішна крона, наче німб, вінчає
На цілий стовбур витліле дупло.
Он та верба -- дупло, кора і крона.
Вогонь, мов шашіль, тіло їй сточив.
Утвердженням правічного Закону
Стоїть вона й буяє, що є сил!
Поет, немов верба ота у гаю,
Його душа -- одвічне джерело:
Вже замість серця витліле дупло, --
А він стоїть і про Любов співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268801
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: Валя Савелюк