Злітна смуга залита дощем.
Мій літак не підніметься в небо.
Люк замкнули великим ключем
Зі словами: «Напевне, так треба».
Мій літак на одному крилі
Не здійметься. Поламані трапи.
Заіржавів ланцюг на рулі.
І ущент пошматовані мапи.
Проживатиме марно свій вік
Безпілотна німа залізяка.
Може, десь і кудись би він втік,
Та не крутяться вже коліщата.
Хтось влаштує у ньому музей,
Ресторанчик чи ще якусь штуку.
На екскурсію натовп дітей
Приведе якась тітка за руку.
...
Та я вірю, з десяток років
Він усім нагадає про себе.
Той літак, що колись не злетів,
Полетить несподівано в небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268811
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: Наталка Кольоровісни