(В.С.)
Стрімка вода урвала береги,
На інший бік рукою не подати...
Та гріє душу спомин дорогий,
Немов духмяна липова гербата,
Що десь,на тому березі надій-
Стара хатинка між колючих сосен,
Як прихисток самотності моїй,
Чекає на мою багряну осінь.
У ній так тепло,затишно,вона-
Надійний сховок спогадів дитячих.
Літа промчали веснами в човнах,
Дитинство покотилось,ніби м'ячик
В траву шовкову...Де воно тепер,
Дівча біляве з синіми очима?
Тих спогадів ніхто іще не стер,
Їх,як і днів,багацько за плечима.
І вже мені навряд чи до снаги
Майнути в ліс зі спритністю дівчати-
Стрімка вода урвала береги,
На інший бік рукою не подати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268826
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.07.2011
автор: Наталя Данилюк