А зорі тануть кубиками льоду…

А  зорі  тануть  кубиками  льоду,
А  зорі  знов  розсипались  по  склі
І  щось  чаклують  з  ночі  на  погоду,
І  білий  відлиск  ронять  по  землі.

І  я  бреду  незграбною  ходою
В  безмежно  біле  плетиво  снігів,
Де  сивий  дідик  трусить  бородою,
Намисто  розсипаючи  зі  снів.

Де  срібний  іній  світиться  на  вітах
Старих  ялинок,сосен  і  модрин,
І  сонний  місяць,маревом  сповитий,
Мов  зачепившись  за  старезний  млин,

Примружив  очі  й  сонно  позіхає,
Де  цілу  ніч  в  нестоптаних  снігах,
Старий  мороз  із  тріскотом  блукає,
Розвішує  бурульки  по  дахах.

І  так  на  серці  затишно,безсніжно,
Так  любо  йти  і  дихати  теплом!..
І  свіжа  хвоя  тулиться  так  ніжно,
І  пахне  ніч  морозяним  Різдвом!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269086
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.07.2011
автор: Наталя Данилюк