Ти перебираєш мої ребра – я сплітаю в вузол твої пальці…
В кухні затонуло мокре небо… хмари перемазались у смальці…
Збоку догорає мій світанок, перцем ледь притрухлий і кадилом,
Ти вже не зостанешся на ранок, щоб зварити каву із полином…
Знаєш, навіжені мають вето – їм не можна жити поміж perfect…
Я в тобі без жалю і потреби. Ти в мені – пульсуюча планета…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269146
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.07.2011
автор: Darka Lystopad